Д.Ап.8:39-40 "Дух Господній підхопив Пилипа...опинився в Азоті..."
Сьогодні є проблема в вірі,
Яка приводить до чудес,
Є й християни - маловіри,
Не вірять, що Христос воскрес;
Під сумнів підпадають чуда,
Що на Землі Христос творив,
Не раз вже чув: "Іді отсюда!"
Коли про них я говорив;
Но серед нас Господь сьогодні
Творить знамена й чудеса,
Лиш нищі духом та голодні
Приймають в серце небеса;
А я не можу промовчати
Про те що бачив, чув, та знав,
А вам, звичайно, вибирати,
Яку я правду розказав;
***
В часи не так уже й далекі
Брат Фень Давид селом ходив,
По старості і для безпеки
Завжди кийочка він носив.
Його за ревність в Бозі знали
Не тільки в нашому селі,
Ще й як пророка поважали,
Усі дорослі і малі;
В неділю в зібрання ходили
В село сусіднє - Башлики,
Десь п'ять кілометрів від сили,
А трішки менше - навпрямки.
І кожний раз Давид був першим,
Із тих, хто в церкву поспішав,
Завжди радів, що шлях завершив,
Й ніхто його не обігнав.
Багато років так минуло,
Він свій закон не нарушав,
Но щастя раптом відвернуло:
Вдень натомився і...проспав.
Схватився і давай молитись:
(А сонце злегка припіка)
"Не дай же, Боже, запізнитись,
На ломлення у Башликах!"
На горизонті, в чиcтім полі,
Він бачить: йде одна душа,
Прискорив кроки мимоволі,
Але, пісок лиш заважа...
Ніяк завчасу не поспіти,
Хіба що хто-де підвезе,
Ген - мотоцикл, давай радіти,
Та жінку ззаді хтось везе.
Заплакав гірко серед поля:
"До чого, Боже, я скотився,
Нещасна, та зрадлива доля,
Бо я на зібрання спізнився!"
Протер від сліз старенькі очі,
Аж, зирк: Молитви дім стоїть,
Під'їхав мотоцикл, буркоче,
Давид їх обігнав на мить...
Мотоцикліст так здивувався,
Що в горлі голос затремтів:
"Давид!? А з ким я в полі зустрічався?
Так ти ж під'їхати хотів!"
"Хотів, та бачиш, не під'їхав,
А як я тут? не зрозумів,
Закрив я очі...о, потіха!
Коли ступив і їх відкрив:
Стою два кроки від будинку,
Ніде, нічого не відчув,
Та сила Божа за хвилинку
Зробила так, щоб я тут був!"
***
Живуть в селі Давида діти,
Та внуки, правнуки, рідня,
Заїдьте, й будуть вам радіти,
Посеред ночі й серед дня.
Комментарий автора: Цю історію я чув від самого Давида...
Вячеслав Радион,
Everett, WA,USA
С Тобой Господь способно сердце
Земными днями дорожить,
Ведь Ты послал душе усердье
Хоть чем-то людям послужить... e-mail автора:radvyach@yahoo.com
Прочитано 6621 раз. Голосов 4. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Гефсимания - Вадим Сафонов У каждого своя Гефсимания.
На этой неделе в ленте промелькнула очередная дата присвоения Нобелевской премии по литературе Борису Пастернаку. От последней, из-за чудовищного давления советской машины, он отказался. Одним из самых знаменитых его произведений является роман \"Доктор Живаго\", о судьбе русской интеллигенции начала 20 века.
Будучи также поэтом, он включил в роман цикл стихов. Самым знаменитым стало \"Гамлет\", которое декламировали многие знаменитые советские актеры 2-ой половины XX века. То самое, в котором \"жизнь прожить - не поле перейти\".
Но меня зацепила другая цитата:\"Если только можно, Авва Отче, чашу эту мимо пронеси\". Эта фраза из молитвы Иисуса Христа в Гефсиманском саду. Это были последние часы, когда Иисус, будучи на свободе, мог предотвратить арест и казнь. И в этот момент он как никогда был близко к нам, обычным людям, находящимся в стрессовых ситуациях. Сотни и тысячи лет после тех драматических событий в Иудее, мы, понимая неотвратимость ужасного, поднимаем глаза к небу и говорим\"да минует меня чаша сия\".
Несколько дней я находился под впечатлением переживаний нет, не собирательного образа Гамлета, или Юрия Живаго, или самого Бориса Пастернака, затравленного после той злополучной Нобелевки. А пронзительного стенания Сына Божия, в котором сплелись переживания всех людей, стоящих перед пропастью.
Сохранен размер и рифма \"Гамлета\" Бориса Пастернака, присутсвуют некоторые аналогии.
