Не сумуй ти подруго моя,
Що життя так мчиться – стрімголов.
Ти недавно дівкою була,
Та твоя не згасла ще Любов.
Хоч роки минають, пам’ятай,
Ти для мене завжди: хоч-куди,
Не сумуй Світланко, не ридай.
Ми з тобою дівки назавжди,
Хай тебе кохає чоловік,
Навіть коли сліпнути почне.
Донечка хай радує повік,
Горе, хай домівку обмине,
І нехай завжди на твій поріг,
Прилітають анголи з Небес,
Щоб Господь життя твоє беріг.
Через всі спокуси щоб проніс.
Хочу я колись зустрітись знов.
Навіть хай, нам виповниться 100.
В цьому вірші вся моя любов,
З пам’яті нічого не пішло.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Судьба - Чала Вячеслав Надеюсь я смог, как желал бы, передать картинку того мира, куда впервые шагнули изгнанные из утопии люди. Космическое одиночество, космический страх и... вечность неизведанности.
Меж Раем беспечным и Ада терзаний - Людмила Солма из поэтической переклички на "Взгляд" (Ашукин Егоров)
http://www.stihi.ru/poems/2004/12/13-53.html
Живя своей земной житейской обыденностью, мы часто балансируем между Раем и Адом,
и трудно порой разобраться в житейских метафорах - где Ад, и где Рай... наших земных... дерзаний.
