Отче небесний, знаю Ти всюди!
Бог мій чудесний мене не забуде,
Він заспокоїть і обігріє,
Кожного чує та розуміє.
Розпачу сльози мої витирає,
І мою радість теж розділяє,
З ним я долаю будь-яку яму,
І розділяю Господа славу.
Кожного ранку мене підіймає,
І моїм рідним допомагає,
Любить усіх нас більше на світі,
Бо Він Отець наш, а ми - Його діти!
Отче небесний, буду чекати,
Сліз своїх рясних не буду втирати,
Ти тільки знаєш як мені жити,
Що мені треба для Тебе здійснити.
Ти мене вибрав, хоч я блукала,
Різала все і усе руйнувала,
Ти заспокоїв стомлене серце,
І ожило все, що було мертве…
Отче небесний, колись я зустріну
Твою велику Божу Вкраїну
Де лиш любов і радість панує,
Моя душа часто це чує.
Дякую Отче, що можу сказати,
Ти мій рятунок, а також мій Тато.
Хай Твоя слава лунає усюди,
Щоб її чули усі добрі люди!
Вічний Господь та його заповіти,
Кожному треба це розуміти,
І якщо віршик цей хтось прочитає,
Знай, любий друже, – Ісус лиш спасає!
Елена Качан,
Украина
Киевская церковь "Божий Дар" Спасибо Господу за Его дары и вся слава Ему e-mail автора:olenakachan@gmail.com
Прочитано 4834 раза. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
За житейским кордоном-1,2 - Людмила Солма *)пояснение/дополнение:
Убедительная просьба не ассоциировать с личностью автора,
так как-
данные стихи, публикуемые здесь частично, действительно посвящаются именно тому, кому и посвящаются этим небольшим и весьма житейски-скромным циклом стихов, под общим названием: «В дань, уходящему - от века».
А "оторваться" от "века" - собственной, счастливой когда-то жизни, наверное, особенно тяжко... и это, думается, похоже на обособленность некоего- "лесного кардона"... именно, как грань - между былой наполненностью жизни и её... зрелой горечью... нечаянно-негаданного одиночества.
Потому они и посвящаются тому - кому посвящается, чтобы помнил и знал, что не так уж и одинок в этом огромном мире, хоть и остался один, что его старые друзья по-прежнему помнят, и уважая - искренне любят...
